В этой теме обсуждаем историю региона Закарпатье.
Рекомендую каждому участнику группы Слава Украины открыть аналогичную тему по своему региону в котором можно будет обсудить историю региона, происхождение разных названий и другие вопросы.
Перенесу сюда абзац Истори края с википедии, и дальше начнём обсуждать
Территория Закарпатья входила в состав Венгерского королевства, Трансильвании, Австро-Венгрии. Территория Закарпатья входила в состав четырёх комитатов Венгрии — Берег, Марамарош, Унг, Угоча. В 1918—1919 территория была оккупирована чехословацкой и румынской армиями, в мае 1919 года собрание в Ужгороде провозгласило желание войти в состав Чехословакии. 4 июня 1920 года по Сен-Жерменскому договору под названием «Подкарпатская Русь» (чеш. Podkarpatská Rus, чеш. Země Podkarpatoruská, c 22 ноября 1938 года пребывает в составе Чехословакии в статусе автономной единицы Подкарпатская Русь (по тексту конституционного закона ЧСР от 22 ноября 1938 года). В Чехословакии территория была разделена на 14 районов — Берегово, Великий Березный, Виноградов, Иршава, Межгорье, Мукачево, Мукачево-село, Перечин, Рахов, Свалява, Тячев, Ужгород, Ужгород-село, Хуст. После аннексии Третьим Рейхом Судетской области Чехословакии (см. Мюнхенское соглашение 1938) в Закарпатье 15 марта 1939 года премьер-министром автономного правительства Подкарпатской Руси Августином Волошиным было провозглашено независимое государство — Карпатская Украина. 18 марта 1939 года в Закарпатье были введены венгерские войска. В 1944 году Закарпатье было занято советскими войсками (Закарпатская Украина (1944—1946)).
29 июня 1945 года в Москве было подписано соглашение о вхождении бывшей Подкарпатской Руси[6] в состав УССР (соглашение 186/1946 Sb. чехословацкого законника). Соглашение было окончательно ратифицировано чехословацким парламентом 22 ноября 1945 года. Кроме того, Чехословакия согласилась передать СССР около 250 км² территории в окрестностях Чопа — населенные пункты Батфа, Ботфалва, Галоч, Концово, Малые Селменцы, Минай, Паладь-Комаровцы, Палло, Ратовцы, Розовка, Соломоново, Сторожница, Сюрте, Тарновцы, Тисаашвань, Тыйглаш, Холмок, Чоп, Шишловцы которые не были частью Подкарпатской Руси, а были частью словацкого Земплина (велькокапушанского и кралёвохлмецкого районов). 22 января 1946 года Указом Президиума Верховного совета СССР на присоединённых землях была создана Закарпатская область УССР. 4 апреля 1946 года деревня Лекаровцы (словацк. Lekárovce) была передана Чехословакии из состава Закарпатской области.
В 1991 г. после приобретения Украиной независимости Закарпатская область осталась частью этого государства.
21:10 22.09.2017
Закарпатье следует рассматривать как определенную территорию, а не какой то отдельное политическое образование
Чтобы понять что такое «Закарпатье» запощу сюда несколько карт из раздела виккипедии история Венгрии, за крайние 1000 лет
Источник
1001−1100 год 11 столетие. Становление Венгерского государства. первый король после Династии Арпадов — Надь Лайош (или корль Лайош)
1100−1200 год 12 столетие
1300−1400 год (14-е столетие)
Венгры под Турками (в том числе Закарпатье)
1629 год - 17 столетие
+добавил (из главы о Короле Иштване Пером (основателе королевства Венгрии)
1911 год
21:14 22.09.2017
как видно из карт выше (взяты из истории Венгрии на оргинальном языке в википедии), территория Зарапатья всегда! входила в состав Венгреского королевства, а граница проходила по карпатскому хребту. По ту сторону карпат был Галиция под чутким которым правил Данило Галицкий
А теперь покидаю материала по поводу происхождения городов в Закарпатье
21:20 22.09.2017
Мукачево
выделяю годы и принадлежность города В 1086 году город сильно пострадал от опустошительного нашествия половцев во главе с ханом Кутеском, однако вскоре вторгшиеся степняки были разбиты в окрестностях города венгерским королём Ласло I Святым. Ещё больше Мукачево пострадал во время нашествия монголо-татарских орд хана Батыя в Дунайский бассейн (1241—1242).
Мукачево первым из поселений Закарпатья получило права города, о чём свидетельствует грамота королевы Венгрии и Польши Елизаветы из династии Анжу. Грамота от 22 мая 1376 года давала также городу право пользоваться печатью с изображением Святого Мартина для скрепления документов.
С конца XIV века Мукачево становится центром княжества подольского князя Фёдора Корятовича. Потеряв в войне со своим родственником, литовским князем Витовтом свои земли, он переселился в подаренный ему другим родственником — королём Венгрии Сигизмундом Люксембургом — город. Владея городом с 1396 по 1414 год, он существенно поднял его значение, способствовал развитию торговли и ремёсел. Тогда же был основательно перестроен и укреплён замок. После смерти князя город вместе с доминией — крупным феодальным владением — переходит из рук в руки многих феодалов и королей.
В 1445 году город получил от правителя доминии Яноша Хуньяди право на самоуправление и формальную независимость — так называемое Магдебургское право. В 1446 году открывается первый цех — портняжный. В 1514 году во время крестьянского восстания под руководством (мадьярское имя и фамилия) Дьёрдя Дожи Мукачевский замок был захвачен штурмом. За это город был отнесён к мятежным и выплачивал большую контрибуцию.
После поражения Венгрии от турок-осман в битве при Мохаче (1526) Мукачево как её бывшая собственность то переходит во владение турецких вассалов— трансильванских князей , то становится добычей австрийских Габсбургов. Летом 1567 года австрийские завоеватели, пытаясь захватить Трансильванию, вторглись на территорию Закарпатья и почти полностью уничтожили город, который не раз был предметом спора между Габсбургами и трансильванскими князьями.
Начиная с 1633 года, город и доминия становится собственностью трансильванских князей династии Ракоци, владевших ими на протяжении 78 лет.
В 1648—1649 годах в Мукачеве побывали послы гетмана Богдана Хмельницкого, которые в замке вели переговоры с князьями Дьёрдем I и Дьёрдем II Ракоци о совместных действиях против шляхетской Польши. В 1656 году был подписан договор о дружбе и взаимопомощи, однако претворить его в жизнь не удалось. Летом 1657 года при подстрекательстве Ватикана польская шляхта, желая отомстить Дьёрдю II Ракоци за его союз с Богданом Хмельницким, разгромила Мукачевскую доминию и жестоко расправилась с горожанами. Сам город, кроме замка, был разграблен и сожжён.
ИТОГ: Мукачево всегда был венгреским городом-крепостью
21:23 22.09.2017
Свалява
Свалява была основана в XII веке, хотя поселения на месте современного города существовали с I тысячелетия до н. э. Кроме того, вблизи города было обнаружено венедское погребение с оружием. Свалява впервые упоминается в документах в XII веке. По свидетельству королевской грамоты, поселение до 1264 г. находилось «по ту сторону засеки», то есть в составе Галицко-Волынского княжества. Ныне Свалява — известный бальнеологический курорт.
Название города происходит от слова «соль» и употребляется с тех времен, когда Свалява была центром экспортирования соли из Мараморошской жупы в соседние государства.
В XIII веке город перешёл в руки венгерским королям, которые дарили его разным магнатам. С XVI века город стал собственностью трансильванских князей. В 1657 году Сваляву опустошили войска польского магната Любомирского. После освободительной войны 1703—1711 гг. город стал собственностью королевской казны и был подарен графу Шернборну-Бухгейму. В начале XX века в Сваляве акционерное общество «Сольва» построило лесохимический завод для сухой перегонки буковой древесины. В то время это было одно из крупнейших предприятий такого типа в Европе. 25 октября 1944 года Свалява освобождена от фашистских войск. С 1957 года — город.
Свалява это поселение в Гуцульщине, которое после передачи мадьярам стало городом
21:34 22.09.2017
⍟ ВАРТОВЫЙ (JUDAS), Я тебе завтра напишу, добро?
22:03 22.09.2017
Шиза на нервной почве (WILDTRACER) писал (а) в ответ на :
> Я тебе завтра напишу, добро?
да хоть послезавтра. Главное, чтобы ты обосновал что Закарпатье было Галицким
22:12 22.09.2017
Шиза на нервной почве (WILDTRACER) писал (а) в ответ на :
> И Закарпатье в том числе. Это земли Владимира и Даниила Галицкого, которые славяне колонизировали со времен Великого переселения народов. Вы там, венгры, пришлые, с 10-го века
итак, мадьяры пришли в 10 м веке (это 901−1000 годы)
Дани́ло Рома́нович, також Коро́ль Дани́ло або Дани́ло Га́лицький[6], (давньорус. Данило Романовичъ; 1201 — 1264) — руський король з династії Романовичів, правитель Галицько-Волинського князівства, якого вважають національним героєм України. Источник-
Володи́мир Святосла́вич (давньорус. Володимѣръ Свѧтославичъ), також відомий як Володимир Великий, Володимир Святий; у сагах — Вольдемар, конунг Хольмгарду[3] (960 — 15 липня 1015) — руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (979−1015), правитель і хреститель Київської Русі. Новгородський князь (970−988). Наймолодший син, незаконнонароджений син київського князя Святослава Ігоровича від коханки-ключниці Малуші. Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича.
источник
Кайл, поясни Как так мадьяры могли прийти в 901-м году на Закарпатские земли и которые колонизировали словяне Владимир и Данил в 970 и 1201 годах В Закарпатье время идёт в обратную сторону?
> Шиза на нервной почве (WILDTRACER) писал (а) в ответ на сообщение:
>> И Закарпатье в том числе. Это земли Владимира и Даниила Галицкого, которые славяне колонизировали со времен Великого переселения народов. Вы там, венгры, пришлые, с 10-го века
>итак, мадьяры пришли в 10 м веке (это 901−1000 годы) > > Дани́ло Рома́нович, також Коро́ль Дани́ло або Дани́ло Га́лицький[6], (давньорус. Данило Романовичъ; 1201 — 1264) — руський король з династії Романовичів, правитель Галицько-Волинського князівства, якого вважають національним героєм України. > Источник- > > Володи́мир Святосла́вич (давньорус. Володимѣръ Свѧтославичъ), також відомий як Володимир Великий, Володимир Святий; у сагах — Вольдемар, конунг Хольмгарду[3] (960 — 15 липня 1015) — руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (979−1015), правитель і хреститель Київської Русі. Новгородський князь (970−988). Наймолодший син, незаконнонароджений син київського князя Святослава Ігоровича від коханки-ключниці Малуші. Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. > > источник
> > Кайл, поясни > Как так мадьяры могли прийти в 901-м году на Закарпатские земли и которые колонизировали словяне Владимир и Данил в 970 и 1201 годах В Закарпатье время идёт в обратную сторону?
Варт, я теж чула, що мадяри прийшли в Європу в 9 столітті. Розказував гід на екскурсіі в Будапешті. Венгри (угри) прийшли з Уралу. Тому мова не схожа на жодну европейську. можливо воно так і є. Мадярська кухня, мова, музика.
23:20 22.09.2017
Solya (Solar) писал (а) в ответ на :
> Варт, я теж чула, що мадяри прийшли в Європу в 9 столітті. Розказував гід на екскурсіі в Будапешті. Венгри (угри) прийшли з Уралу. Тому мова не схожа на жодну европейську. можливо воно так і є. Мадярська кухня, мова, музика.
прокомментуй Кайла
Шиза на нервной почве (WILDTRACER) писал (а) в ответ на :
> И Закарпатье в том числе. Это земли Владимира и Даниила Галицкого, которые славяне колонизировали со времен Великого переселения народов. Вы там, венгры, пришлые, с 10-го века
23:41 22.09.2017
ВАРТОВЫЙ (JUDAS) писал (а) в ответ на :
> Solya (Solar) писал (а) в ответ на сообщение:
>> Варт, я теж чула, що мадяри прийшли в Європу в 9 столітті. Розказував гід на екскурсіі в Будапешті. Венгри (угри) прийшли з Уралу. Тому мова не схожа на жодну европейську. можливо воно так і є. Мадярська кухня, мова, музика.
>прокомментуй Кайла > > Шиза на нервной почве (WILDTRACER) писал (а) в ответ на сообщение:
>> И Закарпатье в том числе. Это земли Владимира и Даниила Галицкого, которые славяне колонизировали со времен Великого переселения народов. Вы там, венгры, пришлые, с 10-го века
А що тобі не сподобалось? Галичани мали своє велике князівство на пів Європи. Все може бути… сьогодні не можу думати. давай я подумаю про це завтра
12:00 23.09.2017
Прочитал, всю ветку. Только не понял. Закарпатье было и татарским и австрийским и венгерским и русским, а когда стало исконной украинской землёй?
14:28 23.09.2017
Solya (Solar) писал (а) в ответ на :
> А що тобі не сподобалось?
Солька, я взагалi то перестав рахувати наших «руських братьйэв» за друзiв в 2014, але передай Кайлу в закритiй, нехай мене за язик не тягне. Може я погано знаю Iсторiю Украiни та Росii, але Iсторiю Угорщини та Закарпаття я знаю на рiвнi iсторика…. а все тому що, я дуже часто ходив по краезнавичим музеям Заарпаття (не рахуючи два замки-музеi) та бачив реальнi экспонати пiд склом (мапи, свiдоцтва, документи, речi тощо). Скажу тобi та Кайлу так — Киiвська Русь завжди закiнчувалась на Карпатському хребтi. В тому ж мiсцi проходив кордон (вище 5 карт за останнi 1017 рокiв).
I ще одна деталь (не зовсiм приэмна для Кайла, якщо вiн все-таки почне щось менi доказувати)… Глянте на карту 1629 року, ту що я добавив звiдси (це угорська версiя сторiнки династii Арпадiв … королiвськоi династii) … Там де написано «(russia)» — ви можете трактувати як Русь (Киiвська). але слово OROSZORSAG яки трохи вище переводиться дослiыно «Росiйска держава». Вбий в перекладач, сама обачиш OROSZ - Россiя (не Русь) ORSAG — (краiна) а vörös — «червоний» хоча червноий ще кажуть «пирош»
Так шо не тягнiть за язик
15:12 23.09.2017
ВАРТОВЫЙ (JUDAS) писал (а) в ответ на :
> И Закарпатье в том числе. Это земли Владимира и Даниила Галицкого, которые славяне колонизировали со времен Великого переселения народов.
Можна я прокоментую? Спочатку — простенький копіпаст
Щодо появи на Закарпатті слов'янського населення, то можна виділити такі етапи розселення слов'ян у Верхньому Потиссi:
1. Перша половина I тис. н. е. — поява перших слов'янських груп (пшеворська, пряшiвська культури).
2. V-VII ст. — масове заселення Закарпаття носiями празької культури. Тоді ще не було подiлу на схiдних, захiдних, пiвденних слов'ян, тобто iснував загальнослов'янський свiт.
3. VIII-IX ст. — формування на схiднословянських землях давньоруської культури, поширення назви «Русь» на територію хорватського населення Верхнього Потисся.
Частина хорватів потім переселилася на Балканський півострів, а частина залишилася у Карпатах, створивши об'єднання Велика Хорватiя. Очевидно, у IX столітті тут з'являється новоутворене слов'янське князівство, очолюване легендарним князем Лаборцем. На заході князівство Лаборця межувало з Великоморавським князівством, а на півдні - з Болгарським царством. Саме тоді і відбулося поширення християнства на Закарпаттi. Вже у 80−90 рр. IX ст. вигнанi з Великої Моравiї учнi Кирила i Мефодiя приходять на Закарпаття, де засновують монастирi в ідеальній неприступній гірській місцевості. У цей час Закарпаття потрапляє у сферу впливу Київської Русі.
Новим етапом нашої історії став перехiд угрiв, очолених вождем Алмошем, у 896 році через Верецький перевал (по долинi рiчки Латорицi) до Закарпаття та Панонiї. Саме про цей епізод, але у 898 році, згадує у своєму літописі відомий Нестор-лiтописець: «воевати на живущие волохи и словiни». А ось за хронiкою Анонiма, у 903 р. стався похiд угорцiв, під час переселення, на чолі з вождем Арпадом на Закарпаття і захоплення фортець Унг, Вари. У цей період наш край називався «res nullis» — нiчия територiя, або «terra indagines» — буферна зона.
Спершу тут зберігалася влада місцевої слов'янської знаті. А починаючи з ХІ і завершуючи ХIII ст., Закарпаття поступово увійшло до новоутвореної європейської держави, королівства Велика Угорщина. У документах наш край згадувався, як «Marchia Ruthenorum». В ХІІ ст. король Гейза II, запросив сюди з Рейнської областi саксонцiв, які вирощували виноград i добували в горах золото, а дружина короля Ендре I, Анастасiя (дочка київського князя Ярослава Мудрого), на думку деяких учених, сприяла заснуванню монастиря на Чернечiй горi, де жили ченцi з Києво-Печерського монастиря. Поступово на цих територіях утворюються нові територіальні структури угорського королівства: у 1214 р. оформився Ужанський комiтат, у 1262 р. — Угочанський комiтат, у 1263 р. — Березький комiтат, а у 1303 р. утворився Марамороський.
Трагічною сторінкою історії став березень 1241 р., коли армiя жорстоких завойовників прорвала оборону у Карпатах, і монголо-татари хана Бату перейшли через Верецький перевал. Вони захопили і зруйнували Мукачево, Ужгород, Тячiв, Солотвино, багато сіл. А потім у 1242 р. стався раптовий вiдхiд татаро-монголiв з Угорщини. У 1254 р. угорський король Бейла IV запросив нiмецьких та iталiйських виноградарiв i виноробiв (вiнцелерів) на спустошенi монголами землi Закарпаття. Деякий час частина Закарпаття входила до складу Галицько-Волинської держави. Та вже у 1308 р. до влади приходить нова династiя в Угорщинi, Анжуйська. Але жупан Унга (П. Пете), жупан Берега (Б. Копас), жупан Угочi (I. Мойш) пiдняли повстання проти окатоличення слов'янського населення, проти нового короля Карла Анжу, який хотiв централiзувати державу. Ще раніше жупани вели з князем галицьким Левом Даниловичом переговори про обрання королем Угорщини його сина Юрiя, онука Бейли IV. Та все-таки у 1317 р. сталася поразка опозиційної феодальної фронди. Переміг молодий король Карл Роберт, якому сильно допомогли в цьому графи Другетті з Iталiї.
15:20 23.09.2017
Далі - кілька уточнень
1. Пшеворська культура — археологічна культура, що визначає залізну добу на території Польщі та Західної України.
Культура тривала приблизно 600 років з 200 до Р.Х. до 400 після Р.Х.
Ареал культури — центральна і південна Польща: верхів'я ріки Одра (Сілезія), горішня і середня Вісла (Мала і Велика Польща); Східна Словаччина (Південна Лемківщина); горішня Тиса (українське Закарпаття і Мармарощина); горішній Дністер (Галичина).
Поселення формувались навколо річок і в середньому займали площу 0,2−1,4 га. Житла були прямокутної форми наземні та напівземлянкові, площа яких становила переважно 14−20 метрів квадратних. Стіни були стовпово-каркасною конструкцією. Обігрівались мешканці відкритим вогнищем або глинобитною піччю, яка знаходилась в кутку житла.
Поховання подібні і до інших археологічних культур того часу, а саме в більшості ґрунтове тіло спалення в урнах чи ямах. Поховання супроводжуються великою кількістю всіляких речей: фібулами, пряжками, підвісками, намистами. В випадках захоронення воїнів їх супровідним інвентарем була зброя — ритуально зігнуті мечі, списи, остроги, умбони щитів.
Для пшеворської культури характерний чорнополиваний ліпний посуд: миски, глеки, вази.
Пшеворська культура на території України датується І-ІІІ ст. н. е. «Питання етнічної належності носіїв пшеворської культури на території Верхнього Подністров'я і Західної Волині вирішується з урахуванням відчутного впливу, починаючи з І ст. н. е., з боку зарубинецьких ранньослов'янських племен, а також зіставленням східнопшеворських пам'яток із старожитностями черняхівської культури і ранньосередньовічних слов'янських племен Подністров'я. Дослідження (В. Д. Баран, І. С. Винокур, Д. Н. Козак) показали, що в першій половині І тисячоліття н. е. тут відбувався процес формування однієї з груп східнослов'янських племен. Щодо окремих пшеворських поховань із зброєю, то вони, очевидно, пов'язані з населенням Моравії, яке прийшло в рух у зв'язку з початком «великого переселення народів».
Інші культури ранньослов'янського часу, а саме Латенська, Липицька, Черняхівська, Культура Карпатських Курганів, Київська також відіграли велику роль у формуванні пізніших східнослов'янських племен. Зокрема Київська культура стала основою для формування і розвитку культур середньовічного часу, наприклад Пеньківської, Корчазько-празької у середньому Подніпров'ї. Отже, найбільшим генетичним попередником слов'янських культур середньовіччя стали Київська, а також Черняхівська культури.
Культура названа по назві селища Пшеворська, де були вперше знайдені зразки виробів. Змінила Лужицьку культуру, поширившись на більшу територію. На Сході, у північній Україні і Південній Білорусі, межувала з Зарубинецькою культурою, з якою мала споріднені риси, формуючи єдиний комплекс Пшеворської і Зарубинецької культур. Тут ми можемо побачити витоки двох великих націй — польської (з Пшеворської культури) і української (з Зарубинецької культури).
