Львовское гетто или здравствуй,Рокош,Новый год!

Slav&Co

43 1908 20:39 05.12.2012

Рейтинг темы: +1

Slav&Co
AskAsk

Сообщений: 1459

Львов.Алмаз в..... гетманской короне Украины(.......хм..)..Так куда же едут пресыщенные россияне на новый год?
Сразу замечу:статья направлена НЕ на обгаживание ДЕЙСТВИТЕЛЬНО красивого города Львова,а,скорее, на продолжение скорбот Рокоша по "ТОЛЬКОАНТИУКРАИНСКОЙ" политике властей СССР в период голода в 30-х гг.. ХХ века.(см.Голодомор).Жаль,и тут грязный Крым проигрывает великопольской культуре,правда,Рокош???

Итак,читаем:

Львов был третьим по величине еврейской общиной в довоенной Польше. До 1939 года около 110.000 евреев жили в городе. Германия напала на Польшу 1 сентября 1939 года. 17 сентября 1939 Советы вторглись в Польшу тоже. Советское вторжение было результатом договора Гитлера — Сталина. Львов капитулировал перед Советской армией и оставался под советской оккупацией до 30 июня 1941 года. За это время число еврейских жителей во Львове увеличилось до 160000. Около 100.000 евреев, проживающих в оккупированной немцами Польше, бежали во Львов и его окрестности.
При советской оккупации евреи были официально в равном статусе с другими национальностями. Некоторые сотрудничали с советскими властями, другие подвергались преследованиям. В апреле 1940 года сотни евреев Львова и беженцев были депортированы в Сибирь, когда они отказались принять советское гражданство. Еврейские политические активисты были арестованы. Немецкие войска оккупировали Львов 30 июня 1941 года, после нападения Германии на Советский Союз 22 июня. Украинское население приветствовало немецкую оккупацию путем установки баннеров и гирлянд. Сразу же после этой оккупации польскими и украинскими антисемитами (среди которых украинцы составляли большинство), был организован погром во Львове, вместе с членами оперативной группы «С» украинских националистов сообщил населению города, что эти массовые казни были возмездием за массовые казни в тюрьмах Львова НКВД (Народного комиссариата внутренних дел) в последние дни советской оккупации. Украинцы обвиняли евреев в помощи НКВД в арестах и казных «украинских патриотов». По правде говоря, большинство убитых были польскими националистами и представителями интеллигенции, хотя были и украинцы, и евреи среди жертв. За четыре недели погромов почти 4000 евреев были убиты во Львове.
Некоторые из этих массовых казней были проведены айнзатцгруппами. Группа польских профессоров из университетов Львова также были убиты.
В июле 1941 евреи Львова должны были носить значок с голубой звездой Давида. В том же месяце был создан юденрат. Ее первым председателем был адвокат Йозеф Парнес. Он был казнен гестапо в ноябре 1941 года за отказ выделить евреев на принудительные работы. Его преемником стал Хенрик Ландсберг.
25 июля 1941 украинские националисты организовали следующий погром во Львове — так называемые «Дни Петлюры» (по имени Семена Петлюра, гетмана Украины в конце WW1, который организовал еврейские погромы в этой стране после WW1, он был убит евреем во Франции). Во время «Дней Петлюры» почти 2000 евреев были убиты во Львове. 2 октября 1941 года первые 500 еврейских мужчин были забраны на принудительные работы для немецких работ на вооружение (Deutsche Ausr?stungswerke — DAW Lemberg). Во Львове они были заняты строительными работами лагеря на улице Яновский.
8 ноября 1941 года немецкая гражданская администрация издала приказ об учреждении гетто во Львове. Все евреи были вынуждены переселиться в гетто до 15 декабря 1941 года. Немецкая полиция организовала селекцию на улице Пелтевной в это время. Около 5000 пожилых и больных евреев были отобраны и расстреляны. Эта «акция» была названа «акция под мостом». В это время в гетто было между 110000 и 120000 евреев.
Первая депортация евреев из Львова гетто в лагерь смерти Белжец была организована в период с 16 марта до 1 апреля 1942 года. До депортации принудительные работы было зарегистрировано в гетто. Около 15000 Львов евреев были депортированы в это время в Белжец. Большинство из них были пожилые религиозные люди и женщины с детьми. Они собрались во дворе школы Собесского и после отбора были доставлены на станцию Клепаров, неподалеку от Яновского лагеря, откуда составы с депортированными отправились в Белжец. Официально эта акция называлась «Борьба с антиобщественным элементам». Вместе с депортацией из гетто Люблина, которая проводилась в то же время, этот транспорт из Львова гетто был первым в Aktion Reinhard.
После этой депортации около 86000 евреев официально оставались в гетто. Существовало также большое количество «незаконных» евреев в гетто. Были созданы производства. Большое количество евреев работали на вермахт, люфтваффе и немецкую гражданскую администрацию за пределами гетто.
24-25 июня 1942 г. «Большая акция» была проведена в гетто немцами. Около 2000 евреев были доставлены в Яновский лагерь. Только 120 из них были отобраны на принудительные работы. Остальные были расстреляны на «Песках» вблизи лагеря.
Между 10 и 31 августа 1942 года проводилась очередная «Большая акция «. До этой акции сотни подневольных работников были доставлены в Яновский и небольшой лагерь работы по улице Чвартакув (ныне Квитнева — переводчик) силами СС и полиции Львова. Во время «Большой акции» 40000-50000 евреев были депортированы в Белжец. Сборные пункты для депортации на площади Теодора, в школе Собесского и на площади перед Яновским лагерем. Почти 1600 человек были отобраны для принудительного труда, их оставили в лагере. Остальных людей ежедневно со станции Клепаров вывозили в Белжец. Около 1000 человек было расстреляно в гетто, в том числе детей из детского дома и пациентов от еврейской больницы. Облавы в гетто были организованы СС, украинской и еврейской полицией. 1 сентября 1942 года, после последней депортации, гестаповцы публично повесили Хенрика Ландсберга, председателя юденрата Львова, и еврейских полицейских. Они были больше не нужны после «Большой акции».
В начале сентября 1942 года еще около 65 тысяч евреев были в гетто, в том числе около 15 тысяч «нелегалов». Некоторые евреи прятались в канализации Львова и с помощью местных поляков дожили до освобождения. Под усиленной охраной гетто было окружено колючей проволокой. Условия жизни были крайне примитивными с отсутствием воды и медицинской помощи и переполненным жильем. В конце осени 1942 года эпидемия тифа распространилась по всему гетто. В начале ноября все евреи были расселены по баракам, в зависимости от профессии. Только люди с рабочей картой могли оставаться официально в гетто.
18 ноября 1942 года СС проводит очередную селекцию. Около 5000 «непродуктивных» евреев были арестованы и депортированы в Белжец. Еврейская больница была ликвидирована и ее руководитель, доктор Курцрок, был отправлен в Яновский лагерь. Следующая «акция» была проведена период между 5 и 7 января 1943 года. 15.000-20.000 евреев, в том числе последние члены юденрата, были доставлены на «Пески», где они были казнены. Немцы объявили, что только евреи с разрешением на работу могут оставаться в гетто, которое было затем переведено в исправительно-трудовой лагерь. Юденрат был распущен. Во время этой «акции» СС множество домов были сожжены с целью заставить евреев выйти из укрытий. Многие евреи были сожжены до смерти.
Собранные для принудработ.
Трудовой лагерь на территории бывшего гетто существовал только до 1 июня 1943 года. Были еще «незаконные» евреи, оставшиеся после селекций и чисток. Во время окончательной ликвидации трудовой лагерь в гетто организовал вооруженное сопротивление, были убиты и ранены несколько полицейских. В дополнение к СС, немецкие подразделения из Гитлерюгенда и украинские полицейские участвовали в ликвидации гетто. СС и полиции взорвали гетто зданий и подожгли их, когда встретили сопротивление. Так же поступили с бункерами, где большое количество евреев спряталось. Около 7000 евреев были доставлены в лагерь Яновский и после отбора большинство из них были расстреляны на «Песках». Вероятно, некоторые из групп были депортированы в Собибор. 3000 евреев были убиты в гетто во время его ликвидации.
Последних евреев Львова собрались в Яновский лагерь, где они были казнены 18 ноября 1943 года, во время акции «Erntefest». Когда 26 июля 1944 г. Советская Армия вошла во Львов, только 200-300 евреев выжили в подполье в городе и его окрестностях.
Одним из самых известных львовян был Симон Визенталя, который с женой Цилей был переведен из гетто в Яновский лагерь. В середине 1942 года Визенталь и его жена были назначены на принудительные работы в восточных ремонтных мастерских железной дороги. Мать Симона Визенталя, в возрасте 63 лет был депортирована в августе 1942 года в Белжец, а мать его жены вскоре после этого была расстреляна украинской вспомогательной полицией на ступеньках своего дома в гетто. Симон Визенталь пережил ужас Яновского лагеря и тюремное заключение в Гросс-Розен, Бухенвальде и Маутхаузене. После освобождения Симон Визенталь посвятил свою жизнь привлечения к суду нацистов, виновных в военных преступлениях. Он играл ведущую роль в аресте и суде над Францем Штанглем, комендантом Треблинки, а также привлечения к ответственности других руководителей Aktion Reinhard, таких как Герман Хёфле и Эрнст Лерх, ответственность за убийство 1,8 миллионов евреев в лагерях смерти в Восточной Польше. Одило Глобочник, глава всех лагерей смерти в Польше, был арестован войсками союзников в Австрии мая 1945, где он покончил жизнь самоубийством. Визенталь также принимал участие в аресте и захвате Адольфа Эйхмана.

Перклад для громадян,яки не бажають читати росiйську версiю.

Львівське Гетто

Львів був третьою за величиною єврейською громадою у довоєнній Польщі. До 1939 року близько 110.000 євреїв жили в місті. Німеччина напала на Польщу 1 вересня 1939 року. 17 вересня 1939 Совіти вторглися до Польщі теж. Радянське вторгнення було результатом договору Гітлера — Сталіна. Львів капітулював перед Радянською армією і залишався під радянською окупацією до 30 червня 1941 року. За цей час число єврейських жителів у Львові збільшилася до 160.000. Близько 100.000 євреїв, які проживають в окупованій німцями Польщі, втекли до Львова і його околиці.
За радянської окупації євреї були офіційно в рівному статусі з іншими національностями. Деякі співпрацювали з радянською владою, інші зазнавали переслідувань. У квітні 1940 року сотні євреїв Львова і біженців були депортовані до Сибіру, коли вони відмовилися прийняти радянське громадянство. Єврейські політичні активісти були заарештовані. Німецькі війська окупували Львів 30 червня 1941 року, після нападу Німеччини на Радянський Союз 22 червня. Українське населення вітало німецьку окупацію установкою транспарантів і гірлянд. Відразу ж після цієї окупації польськими та українськими антисемітами (серед яких українці становили більшість), був організований погром у Львові, разом з членами оперативної групи «С» українських націоналістів населення міста було повідомлено, що ці масові страти були відплатою за масові страти в тюрмах Львова НКВС (Народним комісаріатом внутрішніх справ) в останні дні радянської окупації. Українці звинувачували євреїв у допомозі НКВС у арешти і страти «українських патріотів». По правді кажучи, більшість убитих були польськими націоналістами і представниками інтелігенції, хоча були й українці, і євреї серед жертв. За чотири тижні погромів майже 4000 євреїв були вбиті у Львові.
Деякі з цих масових страт були проведені Айнзатцгрупами. Група польських професорів з університетів Львова також були вбиті.
У липні 1941 євреї Львова повинні були носити значок з блакитною зіркою Давида. У тому ж місяці був створений юденрат. Його першим головою був адвокат Йозеф Парнес. Він був страчений гестапо в листопаді 1941 року за відмову виділити євреїв на примусові роботи. Його наступником став Хенрік Ландсберг.
25 липня 1941 українські націоналісти організували наступний погром у Львові — так звані «Дні Петлюри» (на ім’я Семена Петлюра, гетьмана України наприкінці WW1, який організував єврейські погроми в цій країні після WW1, він був убитий євреєм у Франції). Під час «Днів Петлюри» майже 2000 євреїв були вбиті у Львові. 2 жовтня 1941 перші 500 єврейських чоловіків були забрані на примусові роботи для німецькиз робіт на озброєння (Deutsche Ausr?stungswerke — DAW Lemberg). У Львові вони були зайняті будівельними роботами у таборі на вулиці Янівський.
Єврейські жінки за колючим дротом
8 листопада 1941 німецька цивільна адміністрація видала наказ про заснування гетто у Львові. Всі євреї були змушені переселитися в гетто до 15 грудня 1941 року. Німецька поліція організувала селекцію на вулиці Пелтевній в цей час. Близько 5000 людей похилого віку та хворих євреїв були відібрані і розстріляні. Ця «акція» була названа «акція під мостом». У цей час в гетто було між 110000 і 120000 євреїв.
Перша депортація євреїв зі Львова гетто в табір смерті Белжець була організована в період з 16 березня до 1 квітня 1942 року. До депортації примусові роботи були зареєстровані в гетто. Близько 15000 Львів євреїв були депортовані в цей час в Белжець. Більшість з них були літні релігійні люди і жінки з дітьми. Вони зібралися у дворі школи Собеського і після відбору були доставлені на станцію Клепарів, неподалік від Янівського табору, звідки потяги з депортованими вирушили в Белжець. Офіційно ця акція називалася «Боротьба з антигромадською елементами». Разом з депортацією з гетто Любліна, яка проводилася в той же час, цей транспорт зі Львова гетто був першим в Aktion Reinhard.
Після цієї депортації близько 86.000 євреїв офіційно залишалися в гетто. Існувала також велика кількість «незаконних» євреїв в гетто. Були створені виробництва. Велика кількість євреїв працювали на вермахт, люфтваффе і німецьку цивільну адміністрацію за межами гетто.
24-25 червня 1942 року «Велика акція» була проведена в гетто німцями. Близько 2000 євреїв були доставлені в Янівський табір. Тільки 120 з них були відібрані на примусові роботи. Решта були розстріляні на «Пісках» поблизу табору.
Повішені євреї у Львові
Між 10 і 31 серпня 1942 проводилася чергова «Велика акція». До цієї акції сотні підневільних працівників були доставлені в Янівський і невеликий робочий табір по вулиці Чвартакув (нині Квітнева — перекладач) силами СС і поліції Львова. Під час «Великої акції» 40000-50000 євреїв були депортовані в Белжець. Збірні пункти для депортації на площі Теодора, в школі Собеського та на площі перед Янівським табором. Майже 1600 чоловік були відібрані для примусової праці, їх лишили в таборі. Решту людей щодня зі станції Клепарів вивозили в Белжець. Близько 1000 чоловік було розстріляно в гетто, в тому числі діти з дитячого будинку та пацієнти єврейської лікарні. Облави в гетто були організовані СС, українською та єврейською поліцією. 1 вересня 1942, після останньої депортації, гестапівці публічно повісили Хенріка Ландсберга, голову юденрата Львова, та єврейських поліцейських. Вони були більше не потрібні після «Великої акції».
У початку вересня 1942 року ще близько 65 тисяч євреїв були в гетто, в тому числі близько 15 тисяч «нелегалів». Деякі євреї ховалися в каналізації Львова і за допомогою місцевих поляків дожили до звільнення. Під посиленою охороною гетто було оточене колючим дротом. Умови життя були вкрай примітивними з відсутністю води і медичної допомоги та переповненим житлом. В кінці осені 1942 року епідемія тифу поширилася по всьому гетто. На початку листопада всі євреї були розселені по бараках, в залежності від професії. Тільки люди з робочою картою могли залишатися офіційно в гетто.
18 листопада 1942 СС проводить чергову селекцію. Близько 5000 «непродуктивних» євреїв були арештовані і депортовані в Белжець. Єврейська лікарня була ліквідована і її керівник, доктор Курцрок, був відправлений у Янівський табір. Наступна «акція» була проведена період між 5 і 7 січня 1943 року. 15.000-20.000 євреїв, в тому числі останні члени юденрата, були доставлені на «Піски», де вони були страчені. Німці оголосили, що тільки євреї з дозволом на роботу можуть залишатися в гетто, яке було потім переведено у виправно-трудовий табір. Юденрат був розпущений. Під час цієї «акції» СС безліч будинків були спалені з метою примусити євреїв вийти з укриттів. Багато євреїв були спалені до смерті.
Зібрані для примусових робіт.
Трудовий табір на території колишнього гетто існував тільки до 1 червня 1943 року. Були ще «незаконні» євреї, що залишилися після селекцій і чисток. Під час остаточної ліквідації трудовий табір у гетто організував збройний опір, було вбито і поранено кілька поліцейських. На додаток до СС, німецькі підрозділи з Гітлерюгенду й українські поліцейські брали участь у ліквідації гетто. СС і поліції підірвали будинки в гетто і підпалили їх, коли зустріли опір. Так само вчинили з бункерами, де велика кількість євреїв сховалося. Близько 7000 євреїв були доставлені в табір Яновський і після відбору більшість з них були розстріляні на «Пісках». Ймовірно, деякі з груп були депортовані в Собібор. 3000 євреїв були вбиті в гетто під час його ліквідації.
Останніх євреїв Львова зібрали в Янівському таборі, де вони були страчені 18 листопада 1943 року під час акції «Erntefest». Коли 26 липня 1944 р. Радянська Армія увійшла до Львова, тільки 200-300 євреїв вижили в підпіллі в місті і його околицях.
Меморіальна дошка на місці синагоги «Золота Роза» з графіті «Смерть євреям»
Мезуза в дверний отворі на площі Ринок
Одним з найвідоміших львів’ян був Симон Візенталя, який із дружиною Цілею був переведений з гетто в Янівський табір. У середині 1942 року Візенталь і його дружина були призначені на примусові роботи у східних ремонтних майстернях залізної дороги. Мати Симона Візенталя, у віці 63 років була депортована в серпні 1942 року в Белжець, а мати його дружини незабаром після цього була розстріляна українською допоміжною поліцією на сходах свого будинку в гетто. Симон Візенталь пережив жах Янівського табору і тюремне ув’язнення в Гросс-Розені, Бухенвальді та Маутхаузені. Після звільнення Симон Візенталь присвятив своє життя притягненню до суду нацистів, винних у військових злочинах. Він відігравав провідну роль в арешті і суд над Францем Штанглем, комендантом Треблінки, а також притягненні до відповідальності інших керівників Aktion Reinhard, таких як Герман Хефле і Ернст Лерх, відповідальних за вбивство 1800 тисяч євреїв у таборах смерті в Східній Польщі. Оділо Глобочнік, голова всіх таборів смерті в Польщі, був арештований військами союзників в Австрії травня 1945, де він покінчив життя самогубством. Візенталь також брав участь в арешті і захопленні Адольфа Ейхмана.

Если Вам было интересно это прочитать - поделитесь пожалуйста в соцсетях!