>> Как это относится к "миссии" Шухевича в Белоруссии? Признайтесь, что соврали и дело с концом.Ну вообще чтобы признаваться что я соврал, ты должен что-то доказать... Тебе такое никогда в голову не приходило? quoted1
А это не я утверждал, что, цитирую, "Бандеру и Шухевича весьма сложно отнести к палачам беларуского народа".
Свой "боевой" путь шуцманы как-то постеснялись обозначить, упоминание о Витебске есть в одном из писем митрополиту от 16 октября 1942 года: "Ваша Ексцеленціє, мій предобрий Батьку! Аж соромно мені, що так довго не писав. Але якось важко було зібрати себе докупи, щоб собі наказати: пиши, це ж твій обов`язок. Сама поворотна їзда через Краків—Відень—Берлін—Білосток— Мінськ— Вітебськ була дуже томляча. Повна несподіванок і пригод, що їх створюють дикі обставини т[ак] зв[аного] «другого фронту». Залізничні шляхи бувають підміновувані, і то дуже часто нерідко бувають обстрілювані поїзди скорострілами. Цей останній місяць, то є вересень, був повний таких несподіванок. В останніх часах партизани, що тепер є правильними військовими формаціями, стали дуже агресивні. Дня 30 вересня похоронив я в збірній могилі двадцять шість найкращих, найвідважніших хлопців з нашого куреня, з чотарем Кашубинським Романом на чолі. Цілу чоту, що конвоювала наших ранених з поля бою до місця постою, висікли партизани після довгого бою в пень. Не стало вже було [а]муніції. Страшенно важко і боляче було мені їх хоронити. Не такого фіналу наших змагань ми очікували. В добавку дальші упокорювання, все те витворює стан психічної депресії так в старшин, як і в стрільців. Не бачимо кінця. Березовими хрестами встелюємо наш вояцький шлях, що колись мав іти на Київ. Кочуємо аж по багнах Білорусії й надію вже тратимо, чи доведеться нам ще зобачити золотоверхий [Київ]; чи, може, прийдеться встелити молодим трупом чужу землю, за чужу справу. Я не годен до себе прийти, взяти себе в руки від тих похоронів. Довгий гроб ось перед моїми вікнами. Щоденно його бачу, і стає він докором переді мною. На днях їду в Могильов, а звідтам, правдоподібно,— в службову поїздку в Берлін. Може, вдасться мені звільнитися з тієї цілої історії. Маю досить вже того «війська». Хоча, з другої сторони, совісно покидати хлопців, які мене люблять і мені довіряють. Вашу Ексцеленцію згадуємо всі при кожній нагоді. Не лише в Галичині, але й тут на Білорусії, де ще лунає українське слово, там Вас згадують і люблять, як батька. Для моїх хлопців та наших всіх старшин Ви, Ексцеленціє, найбільший авторитет. Недавно в розмові з союзниками впало менш поважне слово про єпископів. Наш старшина з місця зареагував, кажучи, що у нас інакші відносини, а найбільш поважним й авторитетним українцем є наш Митрополит (сказав це майор Побігущий). Наша молодь ще не зла. Хоча, може, мало здисциплінована і життєво не вироблена. Прошу простити мені так[у] довгу мовчанку. Руки цілую Вашої Ексцеленції та прошу благословення для себе і моїх парохіян-жовнірів. Вірний та вдячний син у Христі о. Всеволод"
> А это не я утверждал, что, цитирую, "Бандеру и Шухевича весьма сложно отнести к палачам беларуского народа". quoted1
Ну я первые отряды "партизан" НКВДшников присланных из Московии знаешь с трудом отношу к беларусам. Ты мне конкретно, места преступления Шухевича в Беларуси. Суть преступлений.. И в частности меня более интересуют преступления против мирного населения...
А там стычки между партизанами различных направленностей.. Тут да... Было дело...
Понимаешь под "палачами беларуского народа" - это уничтожение беларусов по национальному признаку, например поляки имеют полное право так назвать бандеровцев, ну а если ты имеешь что-то другое, тебе ждёт спор о том, кто является более палачом моего народа большевики или бандеровцы...
> "Ваша Ексцеленціє, > мій предобрий Батьку! > Аж соромно мені, що так довго не писав. Але якось важко було зібрати себе докупи, щоб собі наказати: пиши, це ж твій обов`язок. Сама поворотна їзда через Краків—Відень—Берлін—Білосток— Мінськ— Вітебськ була дуже томляча. Повна несподіванок і пригод, що їх створюють дикі обставини т[ак] зв[аного] «другого фронту». Залізничні шляхи бувають підміновувані, і то дуже часто нерідко бувають обстрілювані поїзди скорострілами. Цей останній місяць, то є вересень, був повний таких несподіванок. В останніх часах партизани, що тепер є правильними військовими формаціями, стали дуже агресивні. > Дня 30 вересня похоронив я в збірній могилі двадцять шість найкращих, найвідважніших хлопців з нашого куреня, з чотарем Кашубинським Романом на чолі. Цілу чоту, що конвоювала наших ранених з поля бою до місця постою, висікли партизани після довгого бою в пень. Не стало вже було [а]муніції. Страшенно важко і боляче було мені їх хоронити. Не такого фіналу наших змагань ми очікували. В добавку дальші упокорювання, все те витворює стан психічної депресії так в старшин, як і в стрільців. Не бачимо кінця. Березовими хрестами встелюємо наш вояцький шлях, що колись мав іти на Київ. Кочуємо аж по багнах Білорусії й надію вже тратимо, чи доведеться нам ще зобачити золотоверхий [Київ]; чи, може, прийдеться встелити молодим трупом чужу землю, за чужу справу. Я не годен до себе прийти, взяти себе в руки від тих похоронів. Довгий гроб ось перед моїми вікнами. Щоденно його бачу, і стає він докором переді мною. На днях їду в Могильов, а звідтам, правдоподібно,— в службову поїздку в Берлін. Може, вдасться мені звільнитися з тієї цілої історії. Маю досить вже того «війська». Хоча, з другої сторони, совісно покидати хлопців, які мене люблять і мені довіряють.
> Вашу Ексцеленцію згадуємо всі при кожній нагоді. Не лише в Галичині, але й тут на Білорусії, де ще лунає українське слово, там Вас згадують і люблять, як батька. Для моїх хлопців та наших всіх старшин Ви, Ексцеленціє, найбільший авторитет. Недавно в розмові з союзниками впало менш поважне слово про єпископів. Наш старшина з місця зареагував, кажучи, що у нас інакші відносини, а найбільш поважним й авторитетним українцем є наш Митрополит (сказав це майор Побігущий). Наша молодь ще не зла. Хоча, може, мало здисциплінована і життєво не вироблена. Прошу простити мені так[у] довгу мовчанку. > Руки цілую Вашої Ексцеленції та прошу благословення для себе і моїх парохіян-жовнірів. > Вірний та вдячний син у Христі о. Всеволод" quoted1
> Bulbash (Bulbash) писал(а) в ответ на cообщение:
>> а тебе польская Дефензива сколько плотит?? за твои провокации?? quoted2
>Благо тебе никто не платит... Я в это верю.. За тот бред, что ты здесь несёшь... Я не верю, что есть столь тупые заказчики готовые за это платить)))) > > Мне никто не платит, я патриот Беларуси, в отличие от тебя беларусофоба.. quoted1
> Ну я первые отряды "партизан" НКВДшников присланных из Московии знаешь с трудом отношу к беларусам. Ты мне конкретно, места преступления Шухевича в Беларуси. Суть преступлений.. И в частности меня более интересуют преступления против мирного населения... А там стычки между партизанами различных направленностей.. Тут да... Было дело... Понимаешь под "палачами беларуского народа" - это уничтожение беларусов по национальному признаку, например поляки имеют полное право так назвать бандеровцев, ну а если ты имеешь что-то другое, тебе ждёт спор о том, кто является более палачом моего народа большевики или бандеровцы... quoted1
Сами шуцманы заявляли об уничтожении 2000 советских партизан, но как видим из текста письма, встреча с реальными партизанами вызывала у украинских полицаев «псыхычну» депрессию. Таким образом, вероятней предположить, что на самом деле шуцманы воевали не с партизанами, а проводили карательные операции по деревням, поддерживающим партизан, при этом тщательно скрывая свою принадлежность к ОУН. Собственно есть протоколы допроса Альфреда Бизанца (полковник Абвера, один из кураторов ОУН(б)) от 23.09.49 г. где он подтверждает "В ноябре месяце 1942 года ШУХЕВИЧ был у меня на приеме во Львове в связи с большим количеством дезертировавших из состава батальона. Ввиду этого я должен был исключить из списков обеспечения семьи дезертиров и оказать помощь семьям раненых военнослужащих украинского батальона. ШУХЕВИЧ рассказывал, что его батальоном проводились частые карательные операции не только против советских партизан, но и против гражданского населения Белоруссии."
> Сами шуцманы заявляли об уничтожении 2000 советских партизан, quoted1
Советские - не означает беларуские... К тому же партизаны красные партизаны ангелочками не были, активно грабили и уничтожали местное население.. Печкин (Postman) писал(а) в ответ на сообщение:
> Таким образом, вероятней предположить, что на самом деле шуцманы воевали не с партизанами, а проводили карательные операции по деревням, поддерживающим партизан, при этом тщательно скрывая свою принадлежность к ОУН. quoted1
Предположения пропагандосов желательно засовывать поглубже в зад тех, кто их выдвигает.. Тем более столь не логичные.. Печкин (Postman) писал(а) в ответ на сообщение:
> "В ноябре месяце 1942 года ШУХЕВИЧ был у меня на приеме во Львове в связи с большим количеством дезертировавших из состава батальона. Ввиду этого я должен был исключить из списков обеспечения семьи дезертиров и оказать помощь семьям раненых военнослужащих украинского батальона. ШУХЕВИЧ рассказывал, что его батальоном проводились частые карательные операции не только против советских партизан, но и против гражданского населения Белоруссии." quoted1
Неужели ты думаешь я просто так поднял тему потуг ваты в доказательстве преступлений бандеровцев на территории Беларуси? Неужели ты думаешь я эту тему не изучал... ?Неужели ты думаешь, что если бы эти доказательства были, наша беларуская вата на гавно бы не снизошла? А так скудно, крайне скудно... Вот и приходится из пальца высасывать..