> Беспокоит вас Маркиян Васильевич Галабала. quoted1
Про татарські часи та поселення татарсь ких елементів на наших землях нагадують не лише риси обличчя і "коренасті", невисокі постаті багатьох наших мешканців, які вва жають себе корінними українцями , але й ба гато географічних назв і прізвищ людей: Башкат, Татарко, Татаринець, Татарчук, Ор да, Ординський, Байбуза, Касименко тощо. В українській мові багато слів татарсько тюркського походження. Наприклад: казна, базар, бакалія, балаган, бариш, кумач, баш лик, буланий, табун та інші, частина яких за лишилася ще від попередніх тюркомовних етносів, які жили на наших землях.
У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО* В.Н.Жук
Сидит такая Галабала, а ей на истории украинства рассказывают як украинский князь Мономах гонял ее придков по Украине аж гай шумев.
> Сидит такая Галабала, а ей на истории украинства рассказывают як украинский князь Мономах гонял ее придков по Украине аж гай шумев. quoted1
Приход Януковича к власти стремительно сказался на его жизни. Иван Тохтамыш стал заведующим протокольно-организационного отдела Государственного управления делами — заместителем начальника управления протокольного обеспечения ГУД.
в главе об «Истории царевичей Дешт-и-Кипчака») писал о взятии Киева татарами в 1240 г.: «Царевичи Бату с братьями, Кадан, Бури и Бучек направились походом в страну русских и народа Черных шапок и в 9 дней взяли большой город русских, которому имя Манкеркан»
Часть торков ещё в XI веке заняла местности по р. Роси и подчинилась местным князьям. Центром этих полуоседлых торков был город Торческ. На левом берегу Днепра поселилась другая группа торков, признавших власть переяславского князя. По известиям XII века, эти торки занимали местность близ города Баруча.
В 1036 році після розгрому Ярославом печенігів життя на Переяславських землях стало спокійнішим. Після смерті Ярослава ( 1054 року) князем на цих землях став його син Всеволод. Він пішов походом на своїх сусідів – турків, яких і переміг. Невелика частина турків, які врятувались від загибелі, знайшли притулок в укріпленому “городку” на території нинішньої Баришівки. Це поселення турки назвали Барич (Борочь , Баруч). Довгий час воно було лише як вартовий пункт на річці Трубіж. Слово “барич” на турській мові означає “торг”, “базар” . Можливо, це місце з другого століття визначалось як зручний пункт для торгівлі, тому і дістало таку назву.
СообщениеДобавлено: Ср Апр 24, 2013 10:19 pm Заголовок сообщения: Ответить с цитатой Изменить/удалить это сообщение Удалить сообщение Показать IP адрес автора У 1430 році Полтава вперше згадується у литовських документах під сучасною назвою. Того року вона разом з Глинськом (нині село в Сумській області) та Глиницею (вважають, що це друга назва Опішні в той час) була віддана великим князем литовським Вітовтом у володіння татарському мурзі Лексаді Мансурксановичу. Дехто називає його онуком Мамая. Новоявлений полтавський поміщик прийняв православ`я, від міста Глинська взяв собі прізвище і став родоначальником великого та багатого українсько-російського роду князів Глинських, згодом родичів московських царів. Про цього першого полтавського поміщика літопис говорить: "... А вотчина у него была Глинск, да Глиница, да Полтава". Та ще, крім цього, величезні простори на Ворсклі й у верхів`ях Сули, що "прилягали" до цих міст.
Лексада, як свідчать літописні згадки, "сруби Полтаву, Глинск да Глиницу". Тобто, спорудив дерев`яні укріплення на існуючих старих валах. Певне, тоді ж, при спорудженні-відродженні фортеці Полтави та інших, відроджуються і їх складові частини — підземні ходи та льохи для схованок людей, запасів зброї і продовольства на випадок нападу ворога. У числі вотчин Лексади — Олександра Глинського дореволюційні історики називають Полтаву, Опішню, Більськ, Куземин, Глиницю, Тахтаулів (Тахтаулове), Диканьку (назва виникла від слова "декхан" — "землероб", яке слов`яни перефразували згодом на "дикань", "дикий", звідки й пішли місцеві прізвища), Глинськ у Поворсклі та Посуллі.
вання Кубрат засновував у найбільш зручних місцях митні пункти, платні перевози через річку, де пізніше також виникли поселення… Острів на Бурі-чаї [Дніпрі], до якого припливли, подолавши пороги, на честь дядька Органи він назвав "Ставкою Бюргана". Згодом це місце " Корт-таш "(кам`яне королівство) та острів на якому була митниця Кубрата, народ із любові до правителя став називати "Курдізе", на мові угрів - Хурдізе, Хордізе - "Ставка Кубрата" . Там довгий час знаходилась митниця. Українці переробили потім цю назву на "Хортиця".
> Зато Мамаев с Тохтамышами хватает. Болхудере, Эйвазов, Мурз... quoted1
Ибрагимова В.Ф. СЕМАНТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ УКРАИНСКИХ ФАМИЛИЙ ТЮРКСКОГО ПРОИСХОЖДЕНИЯ
В данной статье рассматриваются семантические особенности украинских фамилий тюркского происхождения, взятые из книги «Реєстр усього Війська Запорозького після Зборівського договору з королем польським Яном Казимиром, складений 1649 року , жовтня 16 дня й виданий по достеменному виданню О.М. Бодянским». В результате исследования было выявлено, что в основе многих украинских фамилий имеется тюркское начало.
Landsknecht (Landsknecht) писал (а) в ответ на сообщение:
> а в "Русской Правде" ни разу про чубы не упомянуто. Чубатых русов ни було, тилько бородатые? > quoted1
Опача, уже про чубы ? ))) шо с ответом на предельно простое пытання ?
> Осознаете масштаб зрады? Поляне, которых украинцы считают своими основными предками, не были даже доминирующим населением Киева. Их там было меньшинство. quoted1
Совсем не понимаете разницы между «недоминированием» и «меньшинством»?