Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение:
> apetr (apetr) писал (а) в ответ на сообщение:
>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение: >> И в России водятся дураки! quoted2
> > Ты чего? Дурак это национальный герой России. Ты забыл Ваньку? Кстати кто по твоему большии дураки те кто стрелял с Авроры, хезал в храмах и рвал на портянки триколор, или же те кто с Ельциным на танки лез и орал Долой КПСС? quoted1
Колись нам доводилось бачити, як єгер навчав сетера науки полювання. Свисток… Сетер підбігає.
— Лягай! Куш! Піль! Візьми! Тубо! Не руш! Сетера вчили, як полювати птицю.
А ось як навчаються українсько-німецькі вилупки в ССшколі. «За деякий час свисток чергового. — Струнко! Ліворуч! Праворуч! У лаву ставай!» — чергуються накази за наказами.
Українсько-німецьких вилупків учать, як убивати українських радянських людей, які не хочуть бути німецько-фашистськими рабами.
А чого ж іще вчать у тій школі?
Ну, ясно чого!
Німецької мови й географії.
Української мови, певна річ, не вчать, а тільки німецької… І це цілком зрозуміло: на лиху годину тим українцям українська мова, кому з лекцій по історії цілком доведено, що Богдан Хмельницький був родом із Бранденбурга, а Семен Палій — не хто інший, як рідна тітка Фрідріха Великого!
Географією потверджується, що Запорозька Січ — це герцогство СаксенКобургГотське, бо й сам Т. Г. Шевченко, як відомо, писав:
А на Січі хитрий німець Картопельку садить.
А воно, мабуть, і краще, що українсько-німецькі вилупки, вивчившись у тій школі, називатимуться: Іван Передериматня — Йоганесом Передеримуттер, а Петро Перевернипляшка — Петер Умдряньфлаш.
>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение: >>>> apetr (apetr) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>> apetr (apetr) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>>>> apetr (apetr) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>>>>> А здорово Вишня высмеял укров. И за продажность, и за страстное желание иметь пана и быть холопом, и за прислуживание немцам….Вишня хорошо знал своих земляков! >>>>>>>> >>>>>>>> Ой блин. Да ты своему пану уже всю жопу до блеска облизал. >>>>>>> >>>> >>>>>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>>>> apetr (apetr) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>>>>> Всё! Давай смотреть Прямую линию с Путиным! >>>>>>> >>>>>>> Это фейк! >>>
>>>>>> >>>>>> Что делают недовольные во всем мире: голосуют за оппозицию. >>>>>> Что делают недовольные у нас: голосуют за Путина и поют ему частушки quoted3
>>>>> >>>>> У нас? Хе-хе! >>>>> У вас с удовольствием проголосовали бы за Путина!(Смотри результаты опросов) Но у вас другая страна. И Путин не ваш президент! >>>>
>>>> Какие опросы смотреть? Покажи посмотрим. У на Путин х… о, по всем опросам. >>> >>> Опросы по поводу за кого проголосовали бы укры на выборах президента. Гугл в руки и коси. Те глупости, на которые ты намекаешь в опросах не найти. Это на фупе. quoted3
>>> >>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>
>>>> Боярин", «Болярин» слово дунайско-булгарского происхождения."Болярами" в дунайской Болгарии называли вельмож, как и на Руси — боярами. Слово, тюркского происхождения, поскольку родственных связей ни в славянских, ни в греческом не прослеживается (а больше в исторической дунайской Болгарии ему взяться было неоткуда). На Русь данное слово попало с религиозным письмом.
>>> >>> Искать происходение, т. е. этимологию нужно либо у Фасмера, либо у Зализняка. А не на стенах туалета! quoted3
>> >> та ты шо? А чем Фармер с Зализняком отличаются от туалета? quoted2
> > 1.Не Фармер, а Фасмер. > Если ты задаешь такой вопрос, значит ты совсем не грамотный. Учи матчасть! >
>> >> Ты чего? Дурак это национальный герой России. Ты забыл Ваньку? Кстати кто по твоему большии дураки те кто стрелял с Авроры, хезал в храмах и рвал на портянки триколор, или же те кто с Ельциным на танки лез и орал Долой КПСС? quoted2
>>> apetr (apetr) писал (а) в ответ на сообщение: >>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>> apetr (apetr) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>>> apetr (apetr) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>>>>> apetr (apetr) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>>>>>> А здорово Вишня высмеял укров. И за продажность, и за страстное желание иметь пана и быть холопом, и за прислуживание немцам….Вишня хорошо знал своих земляков! >>>>>>>>> >>>>>>>>> Ой блин. Да ты своему пану уже всю жопу до блеска облизал. >>>>>>>> >>>>> >>>>>>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>>>>> apetr (apetr) писал (а) в ответ на сообщение: >>>>>>>>>> Всё! Давай смотреть Прямую линию с Путиным! >>>>>>>> >>>>>>>> Это фейк! >>>> >>>>>>> >>>>>>> Что делают недовольные во всем мире: голосуют за оппозицию. >>>>>>> Что делают недовольные у нас: голосуют за Путина и поют ему частушки >>> >>>>>> >>>>>> У нас? Хе-хе! >>>>>> У вас с удовольствием проголосовали бы за Путина!(Смотри результаты опросов) Но у вас другая страна. И Путин не ваш президент! >>>>> >>>>> Какие опросы смотреть? Покажи посмотрим. У на Путин х… о, по всем опросам. >>>>
>>>> Опросы по поводу за кого проголосовали бы укры на выборах президента. Гугл в руки и коси. Те глупости, на которые ты намекаешь в опросах не найти. Это на фупе. >>> >>>> quoted3
>>>>> >>>>> Боярин", «Болярин» слово дунайско-булгарского происхождения."Болярами" в дунайской Болгарии называли вельмож, как и на Руси — боярами. Слово, тюркского происхождения, поскольку родственных связей ни в славянских, ни в греческом не прослеживается (а больше в исторической дунайской Болгарии ему взяться было неоткуда). На Русь данное слово попало с религиозным письмом. >>>>
>>>> Искать происходение, т. е. этимологию нужно либо у Фасмера, либо у Зализняка. А не на стенах туалета! >>> >>> та ты шо? А чем Фармер с Зализняком отличаются от туалета? quoted3
>>
>> 1. Не Фармер, а Фасмер. >> Если ты задаешь такой вопрос, значит ты совсем не грамотный. Учи матчасть! >> quoted2
>>> apetr (apetr) писал (а) в ответ на сообщение: >>>> Свідомий (Свидомый) писал (а) в ответ на сообщение:
>>>> И в России водятся дураки!
>>> >>> Ты чего? Дурак это национальный герой России. Ты забыл Ваньку? Кстати кто по твоему большии дураки те кто стрелял с Авроры, хезал в храмах и рвал на портянки триколор, или же те кто с Ельциным на танки лез и орал Долой КПСС? quoted3
Колись нам доводилось бачити, як єгер навчав сетера науки полювання. Свисток… Сетер підбігає.
— Лягай! Куш! Піль! Візьми! Тубо! Не руш! Сетера вчили, як полювати птицю.
А ось як навчаються українсько-німецькі вилупки в ССшколі. «За деякий час свисток чергового. — Струнко! Ліворуч! Праворуч! У лаву ставай!» — чергуються накази за наказами. Українсько-німецьких вилупків учать, як убивати українських радянських людей, які не хочуть бути німецько-фашистськими рабами.
А чого ж іще вчать у тій школі?
Ну, ясно чого!
Німецької мови й географії.
Української мови, певна річ, не вчать, а тільки німецької… І це цілком зрозуміло: на лиху годину тим українцям українська мова, кому з лекцій по історії цілком доведено, що Богдан Хмельницький був родом із Бранденбурга, а Семен Палій — не хто інший, як рідна тітка Фрідріха Великого!
Географією потверджується, що Запорозька Січ — це герцогство СаксенКобургГотське, бо й сам Т. Г. Шевченко, як відомо, писав:
А на Січі хитрий німець Картопельку садить.
А воно, мабуть, і краще, що українсько-німецькі вилупки, вивчившись у тій школі, називатимуться: Іван Передериматня — Йоганесом Передеримуттер, а Петро Перевернипляшка — Петер Умдряньфлаш.
2. «МОЖЕ Б, ВИ, КУМЕ, Й МЕД ЇЛИ, ТА ДЕ Ж ЙОГО ВЗЯТИ?"
Сидить циган на узліссі та й каже:
— Ех! Запріг би оце я в тачанку пару вороних жеребців, — не коні, а вітер! — та посадив би я свою жінку та свої діти, цьвохнув би батіжком і як би помчав! Та їхав би й кричав:
«Поберррежись! Поберррежись!»
— Ну, й запряжи! — кажу.
— Так нема жеребців! І тачанки нема! І батіжка нема! І жінки нема! І дітей нема!
— А що ж у тебе є?
— Є в мене тільки: «Поберррежись! Поберррежись!»
Так і з українсько-німецькими посіпаками, що подалися вслід за своїми хазяями. Скавучать тепер вони:
«Знайти себе в новій ситуації, — це передумова всякої дальшої позитивної роботи й успіху в ній». «Знайти себе»…
Спробуй — знайди, коли й самі хазяї вже не знають, як і де себе знайти. Знаходили вони себе й на Віслі, й на Одері, й на Бобері…
Та знову скрізь себе розгубили…
Навряд, панове, чи ви самі себе знайдете, а от, що вас усіх знайдуть, — ніякого сумніву в тому нема. І недарма ви галасуєте:
«Тому найважніше наше завдання — запрягти в першу чергу розум…»
Достоменнісінько, як у того цигана з жеребцями: і запріг би, так нема: у цигана — жеребців, а у вас — розуму.
У цигана хоч «поберррежись!» було, а у вас і того нема кому крикнути.
3. «НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОВІД"
Засідає так званий Український Центральний Комітет… Де такий комітет, український та ще й центральний, може засідати?
Ясно де: у Відні…
Хто засідає в такому комітеті, українському та ще й центральному?
Ясно хто: президент відділу внутрішнього правління фон Кравзгар, комендант дивізії групенфюрер Фрайтаг та інші представники уряду генеральної губернії.
Самі, одне слово, нащадки лицарів-січовиків славних.
4. «СВЯТО ЄДНАННЯ"
І до чого ж зворушливе було свято єднання німецького народу з українським…
Сам генералгубернатор німецький з українським народом говорив.
Та як! Та в якому оформленні!
«Генеральний губернатор в окруженні свого почту з'явився на балконі, щоб промовити до українців… «Слава вам!» — закінчив свою промову пан генеральний губернатор».
За два дні по зворушливому єднанні Михайло Кібець, селянин з Підлипівки, говорив німецькому поліцаєві:
— Та куди ж ти сало тягнеш? Сам генеральний губернатор говорив нам: «Слава вам!»
— А я хіба славу тягну? Я — сало. Слава вам, а сало нам.
5. НЕ ВСТОЯЛИ…
Коли делегація українсько-німецьких дуже самостійних націоналістів з'явилася до пана губернатора Варшави Фішера з черговим поклоном, вона заявила панові губернаторові:
«З німецьким народом стоятимемо до повної перемоги».
Через якийсь час після такого твердого «стояння» побіг спочатку губернатор Фішер, за ним улупила українсько-німецька дуже самостійна делегація.
Українсько-німецький поет Герась Соколенко біг із-заду і на бігу писав вірші:
В золотому ореолі Ти гориш віки… Бачу я, як мчать по полю Буйні козаки… 6. «ДЕ УКРАЇНСЬКА ЖІНКА?"
На невеселі картини натрапляємо, переглядаючи шмаття паперу, що звуться газетами українськонімецьких посіпак.
Ось одна картина:
«Молода двадцятилітня вагітна жінка, біля неї півторарічна дитина. її чоловік гине як вояк німецького війська. 20літня мати в чужім переповненім місті, без покрівлі над головою, без надій у серці. Куди, якими стежками поведе її в дальше життя самота з двома немовлятами?»
І друга картина:
«Чоловік, бандерівець, гине під час утечі з батьківщини. Його дружина з двома дітьми шкільного віку зупиняється в перехіднім таборі. Вона занедужує, її беруть до лікарні. Діти залишаються самі, діти прохають, щоб їм дозволили провідати маму. В той час їхня мати лежить уже мертва. Діти залишаються на опіку бога».
Намалювавши такі картини, українсько-німецький лакуза, підсьорбуючи крокодилові сльози, галасує:
— Де українська жінка, що від імені нації стала б опікункою й матір'ю знедолених дітей?
Бачите, який тонкосльозий, який святий та божий!
А хто ж призвів ті матері до такого стану?
Хто посиротив ті нещасні маленькі діти, що конають по таборах та по чужих переповнених містах?
А тепер шукаєте для них українську жінкуопікунку, убивці!
Українська жінка там, де їй належить бути: вона разом із своїм батьком, своїм чоловіком, своїм братом б'є фашистського звіра. Вона разом з ними відновлює поруйноване фашистськими бандитами та їхніми агентами, українськонімецькими націоналістами, господарство…
Її, радянської української жінки, діти не конають од голоду й холоду по чужих містах та по таборах і не потребують опіки, бо їх опікують всі народи великого Радянського Союзу.
Її діти ростуть веселими, щасливими і вільними. 7. «ПО МОЖЛИВОСТІ, ЯЙЦЯ І СИР…"
Нічого не додаватимемо, бо нічого не треба додавати, ми тільки подамо кілька документів з отих самих шматків паперу, що звуть себе газетами й репрезентують громадську думку різних українськонімецьких «угруповань» та окремих осіб з тих угруповань.
Ну, от вам:
«Українське національне об'єднання при співучасті і за допомогою українського центрального комітету та УАТ «Січ» улаштовує в ресторані «Zum goldenen Kreuz» спільний святвечір, на який запрошується все українське громадянство Відня й околиці.
Кожний учасник повинен дати 200 грам білого хліба, 20 грам масла та грошей 5 РМ… а також, по можливості, яйця й сир. Зголошуватися і т. д.
Управа УНО".
Українськонаціональнонімецький святвечір недорогий, як. бачимо: 5 марок, 200 грамів хліба й 20 грамів масла… Яйця і сир по можливості. А як немає тої можливості? Ну що ж, значить, святвечір буде без сиру…
«Українське національне об'єднання просить усіх, хто має свої речі на перехованні в будинку УНО, забрати їх до. ЗІ.ХІІ. За речі не беремо ніякої відповідальності». Найкращий спосіб — дати оголошення за кілька днів до визначеного терміну. Ніхто, ясна річ, речей не забере, бо забирати нема куди, — потім продавай і пропивай. Справа, як бачите, цілком державнонаціональна!
9. САМА ТОБІ УКРАЇНА
Ось вона, їхня «територія»:
«Централя Українського національного об'єднання в Берліні перенесла свої бюра до BerlinWeissensee, Scharlottenburger Strasse, 59, im Hof, rechter Seitenfliigel*.
Оце всенька їхня держава: rechter Seitenfliigel!
Гуляй біля Weisensee й співай: «Ще не вмерла Україна!» Вся державна робота.
10. ПРОПАДАЙ, МОЯ БАНДУРА…
«Професорові» Барбарукові не до співів:
«Бандуру мистецького викінчення разом зі школою — нотами продам: проф. Михайло Барбарук, Wien, 10. Randhartingerg, 17, 8/ІІІ. Одне слово:
Взяв би я бандуру, — Взяв би та й загнав… Бо сам я іздуру Емігрантом став…
Загнав би… Та хто купить? З такого життя не заграєш…
11. «ПРАВНЕ БЕЗПРАВНИХ…"
А цікаво було б послухати таку лекцію:
«Провід У. А. Тва «Січ» у Відні подає до відома, що дня 15. ХІІ відбудеться лекція дра О. Фединського на тему: «Правне становище бездержавних». Гостям раді». Ви гостям раді… А чи раді гості вам? Не дуже вони вам раді, бо вони бездержавні, а, значить, і безправні. З чого ж тут радіти?
О.Вишня САМОСТІЙНА І НІ ВІД КОГО НЕ ЗАЛЕЖНА ІСТОРІЯ
Кожна держава повинна мати свою історію. І кожний народ повинен мати свою історію. Факт?
Безсумнівний факт.
Отже, зовсім не дивно, що на сторінках одного паперового клаптя, що зветься українською націоналістичною газеткою «Українське слово», одна дуже самостійна писака взяла та й заголосила:
«Погано ми ще знаємо історію України, її героїчне минуле.
Тож тепер докладемо всіх зусиль, щоб» і т. д., і т. д.
Тепер, значить, ми вже докладемо всіх зусиль, тепер, значить, ми вже вивчимо справжню історію, настоящу, українську, тепер уже ми станемо на вірний шлях до настоящого національного і культурного відродження.
І от другий клапоть — «Карпатські вісті» — одразу ж послужливо подає, з чого ту історію вивчати починати. Він так і пише: «Культ минулого. Практична лекція історії». Історія таки справді дуже оригінальна. Такої нам іще не доводилося не те що вивчати, а навіть чути.
До того українська, до того самостійна, до того незалежна, до того духовний скарб, що ніяке українськоберлінське серце не зможе витримати, щоб не запалахкотіти.
В «практичній лекції історії» говориться, що починати історію треба з вивчення тої території, на якій уперше було виявлено поселення чистокровних українців, а саме з берлінського «Тіргартена» і з «Алеї перемог». Так і пишеться: «Практичну лекцію історії дістаємо біля берлінської колони. Від неї біжить „Алея перемог“. Посередині кожної групи стояла постать монарха від часів раннього середньовіччя аж до передостаннього цісаря Фрідріха III…» Фрідріх III! От так українська історія! А далі читаємо ще: Фрідріх Великий… Фрідріх Вільгельм III. Вільгельм І. Вільгельм II.
Один з гетьманів, Фрідріх Великий, дуже кохався в собачках. Історія самостійної України занотувала це в дуже зворушливих виразах:
«Біля палацу поховані улюблені його собаки, над якими плити з їхніми іменами». Аж сльози бринять на очах в авторів історії. «Собачок поховали…» Не плачте, самостійні панове. І вас поховають.
Поховають біля Гітлерової шибениці і напишуть зворушливого напису: «Тут поховано Гітлерових собак. Не дуже ним улюблених, проте, собак».
Модерация — это цензура. А модератор — цензор. Даже в самые крутые времена цензоры думали что можно цензурировать, а что нельзя. В среде литературоведов даже возникло выражение — цензоры-просветители .Наверное потому, что цензорами были люди очень грамотные и чрезвычайно талантливые.Ф.И. Тютчев, В.Н. Бекетов, И.А. Гончаров, Н.Ф. фон Крузе, Н.И. Пирогов. Да-да, тот самый хирург Пирогов. А что у нас на форуме?
Автор, т. е. я, был забанен, один из постов был уничтожен со ссылкой: Сообщение нарушает пункт 1.2.2 правил форума. Пользователю вынесено предупреждение!
1.2.2 Общение на форуме ведётся на русском языке. Допускается использование любых других языков, если это не затрудняет понимание общего смысла сообщения всеми участниками форума.
А что же крамольного было в том снесенном посте? Ссылка на пункт 1.2.2. это обычная отмазка. Ибо текст был на прекрасном украинском языке и понятен был всем, даже людям недоразвитым. Потому что написан он был Остапом Вишней, классиком украинской литературы. Рассказ О.Вишни назывался «ЧУХРАЇНЦI».Написаный в 40-х годах он удивительно современен.
Судя по тому, что рассказ был «снесён» забанили не меня, забанили Остапа Вишню, классика украинской литературы. Я бы поверил, что модератор, дубликат учителя Беликова (А.П.Чехов.Человек в футляре.), исповедовавшего принцип «Как бы чего не вышло».Я готов поверить, что модер зарубил рассказ исходя их этого охранительного принципа- как бы чего не вышло. Но судя по тому, что из всех восьми текстов Вишни он зарубил именно Чухраинцев я убеждён, что модер использовал гораздо более сволочной принцип.
Безграмотный балбес, получивший права модератора естественно не знает, что этот рассказ Вишни популярен и, следовательно доступен в самых разных местах. В библиотеке Мошкова http://www.lib.ru/SU/UKRAINA/VISHNYA/story_s.tx... третий сверху.