Справа в тому, що завдяки перебіжчикам ( а їх за час перебування в Білорусії втекло з 118-го і 115-го батальйонів близько сотні осіб), партизани знали особовий склад обох батальйонів по прізвищах. Тож під час звичних для більшовицьких партизанів каральних чи грабіжницьких акцій вони демонстративно називали себе іменами українських стрільців. Випадок з Г.Лакустою не був поодиноким, а початок цієї провокації сягав ще подій в Білорусії в 1943 р. Тоді стрілець Чорногуз дізнався від місцевих білоруських селянок, що у сусідньому селі двоє низьких на зріст українців підпалювали хати, причому, мовляв, "один старший назвався Катрюк, а другий — Лакуста".26 Цікавую була не лише відкритість, з якою "стрільці" відкривали селянам свої імена, а також їх зріст — бо справжні Лакуста і Катрюк були досить високими. Варто уваги й те, що 118-й батальйон на той час розміщувався досить далеко від вказаних місць, перебуваючи поблизу Ліди. Пізніше було встановлено, що подібні провокації широко практикували партизани загону Залізняка. На підставі свідчень подібних очевидців після війни було сфабриковано чимало кримінальних справ проти цілком невинних людей. Так, згадуваного вже Лакусту після повернення в СРСР було розстріляно.
Та попри всі негаразди, притаманні військовому часу, місцеве білоруське населення дуже тепло сприймало українських вояків. Ось як пише про це Орест Білак:
"Совєти могли шукати нас, дискредитувати, але не могли багато виграти. Бо наша поведінка поміж білорусами була найкраща від усіх, до того ж і мова найближча. Як самі білоруси казали: "Украйонці — любезний народ".27
Ми ніколи не брали у них нічого задаром і пильнували, щоб ніхто не потрафив робити їм неприємні діла. Коли доходило до великих свят, то ми купували великий чорний хліб і самогонку — а нам платили в місяць 20 марок. Білоруси вже знали, що щось будемо купувати на Новий Рік, Різдво, Великдень, Зелені Свята і не боялися нам продавати самогонки, хоч її було заборонено фабрикувати...
А що ми були на Білорусії і боролися проти червоних банд, то це цілком нормально, бо білоруси — це наші брати-слов`яни від Володимира Великого. Червоні москалі вкрали їм щастя організувати свою власну національну партизанку, та до того ж їх грабували і часто палили їх села".