>> русский - это не национальность, а примерно тоже самое что и петербуржец, киевлянин или москвич. quoted2
>
> Иди проспись, чудила! > > А то с каким-нибудь татарином-москвичом или чеченом-киевлянином тебя познакомлю… quoted1
Реально, мне где-то попадалось, что Вся европа раньше разговаривала на русском. Приводились для примера речь, зачитываемая перед гробом какого-то там шведского короля, еще чего-то. Речь реально написана латиницей, но слова русские. Говорилось, что речь изменялясь в соответствии с ввведением латиницы. Как у русских, в свое время, церковью проводились реформы по уничтожению древнерусской речи, под видом борьбы с просторечьем. Так, что может он не так уж и не прав? Хотя сейчас всех слушать.... Понавыдумывать можно всякого
Т. е. россиянин = гражданин России, украинец = гражданин Украины.
В связи с этим, подпись тех, кто пишет в графе национальность, например, «Русский, малоросс» (а не «украинец») – вызывает у меня уважение. Человек явно грамотный. И понимает, кто он и откуда!
А такие изобретения, как «российская нация» или «украинская нация», по моему глубокому убеждению, есть ни что иное, как продукт русофобской пропаганды, желающей расколоть и уничтожить Русский народ!
Ге-ге-ге! Не "народ", а "сброд"!
Україна то є САМОназва земель, які населяли українці. Ця назва з"являється у вжитку вже з початку 12 сторіччя від тоді, як почалось було дроблення Київської Русі.. Кожне давньоруське князівство мало свою "окраїну", себто околицю. Були: київська окраїна, псковська, сурожська, новгородська, вологодська, рязанська окраїни. І це є відомостями навіть зросійщеної радянської історіографії (Див., наприклад: И. Заичкин, И. Почкарев "Русская история". - М., 1992, с. 197 - 199.).
Україна же була й залишається однією-єдиною землею як осередком корінних мешканців, що не полишили свій край, а залишились у ньому. В українській мові слова "в" та "у" мають однакове значення. Мешканці колишньої Київської Русі після її розпаду дуже легко почали були себе САМОусвідомлювати як ті, що перебувають у центрі свого краю, де край то є не закінчення чогось, а той простір, який охоплюється зором аж до виднокола. Себто населення колишньої Русі самі себе усвідомили такими, що залишились й надалі жити в середині свого власного краю. Українці - це ті, хто мешкає у (= в) країні (= стране), а не ті, хто опинились десь на узбіччі чогось більшого. Відповідно й свої землі вони назвали У(В)країною. Т. Шевченко: "Як умру, то поховайте ... на Вкраїні милій".