ГОРОВИНА НІЧ та ПЕРУНІВ ДЕНЬ

ГОРОВИНА НІЧ ─ в ніч із 17 на 18 липня. На наступний день після Горовиної Ночі відзначається свято Бога Гора (Перуна) — ПЕРУНІВ ДЕНЬ, яке припадає на 18 липня. В другій половині липня на всій території України відбуваються такі атмосферні явища як сильні грози із зливами. В народі їх звуть Горовині ночі.

Горовина Ніч це стародавня, трипільська назва грозової ночі. Гор або Горовин це первісна назва Дажбога і його весняної іпостасі - Ярила. В княжій Русі, на основі Богів Індри і Ярила, з'явився ще один Бог неба, грому і війни — Перун.

29 квітня 11001 року Дажбожого в ефірі відомої радіопрограми «Слово» молоді літератори давали пояснення такому народному виразу як «Горобина ніч». До речі «Горобина ніч», — це спотворена назва сильної і тривалої нічної грози зі страшним гуркотом грому і яскравими спалахами блискавки та потужними зливами, інколи з градом. Відповідь ведучих на радіо була достойна побрехеньок бабок на базарі. «В результаті блискавок горобцям здається що це день» От і все пояснення.
— При чому тут день — як мова йде про ніч?
— І хіба тільки горобцям здається, а іншим істотам що — не здається?
Хоч тоді був місяць квітень, але не 1 число? Подібні трактування для знавців мови не допустимі, потрібно хоч заглядати до серйозних наукових робіт коли даєш пояснення і віщаєш на всю країну…
Можливо це робиться свідомо, щоб виставити наш народ таким собі простакуватим байкарем, невігласом і видумщиком?.. Між тим таке тлумачення можна знайти в дворянського історика і етнографа О. Маркевича за 1850 рік Христа. Можливо саме цим твердженням користувалися молоді журналісти.

Слово «горобець» в українській мові виникло як спотворений варіант від більш давнішого руського слова «воробєй». Я повторюю, із руського, тобто нашого слова, а не російського. Російська мова, в основі своїй, постала із нашого книжного «руського язика». Старі українські прізвища типу «Воробей», топонімічні назви типу «Вороб'ївщина, Вороб'ївка» підтверджують це. Крім того, при порівнянні слова з ідентичними словами в сусідніх слов'янських мовах ми віднайдемо первісне коріння цього слова. Так «wróbel» — польське слово, «wrabec» — чеське та інші мови підтверджують наш висновок. Отже руське слово «воробєй» утворене від слів «вор = злодій, крадій» і «бєй = бий» яке в українській мові в сучасному варіанті вживається як «горобець». До речі, слово «вор» очевидно народне, так як в книжній руській мові вживалося слово «тать». Походження слова «вор» неясне, можливо воно походить із санскриту, від назви мужів арійських племен «вірів», які збирали дань із слов'ян. Із санскриту «вір = муж, богатир». Чому таку назву горобцю дали наші предки?

Очевидно тому, що великі зграї горобців зменшували урожай зернових та інших культур. Раніше горобці жили в стріхах хат, клунь, хлівів, стодол в скиртах. Вони, як не один вид диких птахів, викрадають корм від свійської птиці. В Китаї була розроблена і втілена в життя ціла програма компартії по винищенню горобців.
Але як би ми не старалися логічно пояснити зв'язок виразу «Горобина ніч», при допомозі горобців, нам це не вдасться. Отже за словом «горобина» криється інше слово яке знаходимо в Укр.Рад.Енциклопедії і зв'язане воно з Богом Горовином.

Є ще одне слово з подібним пракоренем — «горобина» яке і підштовхне нас до істини. В польській і чеській мовах це дерево називається «jerzębina» і «jařab — дерево» та «jařabina — ягода». А пракорінь «jar = йар = яр < = > гор». А це корені Бога неба й Сонця Гора він же Яр, Арес, Ярило, Дажбог, Колос… Так «калина» отримала свою назву від іншої назви Бога Сонця — Колоса (Сонце = Коло).

Отож пояснення тут необхідно шукати в глибині віків. Мова, — це така річ яка постійно міняється, але залишаються пракорені рідної мови — своєрідний код нашої мови, які логічно пов'язують наші слова в єдину й цільну субстанцію. В нашому випадку замінено один звук (літера «в» на «б»). Річ в тому, що ці звуки подібні. І більш того візантійська і слов'янська літера «віта (веди)» виділилася із еллінської літери «бета (буки)» і є її клоном. В нашому випадку «Горобина ніч» повинна звучати і писатися як «Горовина ніч». Чому?

Гор (Горовин) первісний Бог неба, грому, блискавки й дощу, Бог-Сонце. Назва виникла досить давно, можливо тоді як людина почала мислити, а можливо й раніше. Слово «Гор» споріднене і виникло від передачі первісною людиною (нашим далеким предком) звуків грому та його гуркоту. В слові «Горовина» два пракорені «Гор» і «вин», тобто власна назва Бога і саме венедське слово «Бог = Вин = Він = Вен».

Отож «Горовину ніч» потрібно трактувати як «ніч Бога Гора», який існував в «трипільців» і споріднений із однойменним Богом Єгипту. Його тотем — сокіл. Інші імена — Род і Білобог. Чотирьохликий Род і Світовид вже пізніше, під впливом гопалів (пастухів), перетворився в подобу чотирьохголового Брагми.
Висновок: «Горовина ніч = Гор + вина ніч = Гора Бога ніч». В мові є ще багато неточностей, їх не потрібно негайно виправляти, але правильно їх розуміти й пояснювати ми зобов'язані.

Розгул Горовиних ночей припадає в Україні на другу половину місяця липня. Конкретне свято в Русі було 18 липня і називалося СВЯТОМ ПЕРУНА. Виникло воно як продовження свята стародавнього Бога Сонця і Неба — Гора.
Приблизно 4.0 тисячі літ тому «уповноваження» Бога Гора, в індоаріїв, в області небесних стихій, прибрав на себе Індра, а пізніше його руський варіант Перун. За Бога Гора забули, та він живе в пракоренях нашої мови і нагадує що він був первісним Богом Сонця, Неба, Грому, Блискавки, Дощу та Вогню. Бог-Коло. Бог-Сонце. Бог-Небесний вогонь. Гор є продовження Білобога — отця Дажбога, він сам Дажбог.

Що до відповідника «Воробьїная ночь» в російській мові, то тут немає нічого дивного, вони в нас по праву завойовника, багато чого успадкували… Був час розкидати каміння, тепер час його збирати. А взагалі це калька з української. Майте на увазі, вся лексика, фразеологізми, фольклор та інше що запозичене росіянами з Русі-України перероблене для возвеличення Росії, і для нас це попсоване ганчір'я яке потрібно викинути, бо несе воно вже інший зміст і переважно не вірний, бо позбавлене рідного коріння. Руський книжний язик в Російській імперії від Прусії до Камчатки розвивався на іншій етнічній основі. Він був безпосередньо перенесений із Русі-України.

Перун, як гібрид попереднього Бога індоаріїв Індри, в княжій Русі набрав виду бувалого воїна (кмета) з рисами Дажбога. Він по суті замінив Ярила й Гора, які були проявами Бога Сонця. Замість п'ятиликого, чотирьохрукого і тисячоокого Індри постав могутній і войовничий княжий Бог-воїн Перун — Бог над Богами. Перун — Бог правлячого племені русів. Йому в жертву приносили биків, а можливо ще й ворогів. Не дивуйтеся, руси були нащадками степових пастухів, а в них приносилися у жертву тварини (як ще може віддячити пастух свого Бога, як не віддати йому найцінніше що в нього є - продукт свого промислу?). Згадайте опис скіфів в Геродота та «Магабгарату». Причому Перун, в порядку свят Дажбожих, став на місце Гора (Горовина), після повного сил Купала перед Чуром та літнім Обілусом (Спасом).

В день свята Перуна, як раніше Білобога й Гора, в його храмах і капищах волхви щочетверга проголошували наступне: «Світ пішов від тіла Перуна, Сонце утворилося від лику Його, зоря — від уст Його, Місяць — від грудей Його, дощ — від сліз Його, небо — від черепа Його, каміння — від костей Його, вода — від крові його, ліси і трави — від волосся Його, хмари від мозку Його, вітер це Його подих, грім — Його слово, а блискавка й зорі - його очі і погляд…». Перун, як Гор і Дажбог вважався сином Білобога — первісного Бога Неба.

Перуна вшановували західні слов'яни, винищені і асимільовані балтійські слов'яни, північні слов'яни, литовські, прусські, латиські племена, слов'янізовані угро-фінські племена та слов'яни Хазарії.
Назва Бога Перуна походить від індуського слова. На санскриті Парджаня, — це синонім Бога Індри. Таке пояснення підтверджує і наш Вчитель — Лев Силенко.

Із насильним введенням християнства й поверженням наших Богів, Перуна замінили на жидівського пророка Іллю, як Ярила на Георгія (Юрія) Побідоносця.
Щоб зрозуміти суть наших стародавніх вірувань і на їх основі розробити оновлені обряди та вшанування Дажбога ми повинні звернутися до «Велесової книги».

Ось тлумачення і поділ на слова і речення фрагменту з ВК (наближений до оригіналу):
«Ащє буде блудень ін якове улічаше Бозі тоя, поділяші во сваргі - ізвержден буде із роди, яко не нємяху бозі. Разві Вишень і Сварг і іни суть множество? Яко Бог є єдин і множествен! Да се не разділяше ніким тоя множєства! І не рєчашє якожє імахом Богі многія. Се бо свєнт Іру іде до ни і да будім достіщени ов'я».

Дослівний переклад:
«Якщо знайдеться блудень якийсь щоб полічити Боги ті, поділивши (їх) в сварзі - вигнаний буде із роду, як (той що) не мав Богів. Хіба Вишень*, Сварг та інші це множество? Бог — єдиний і множественний! Та ніким не розділене буде те множество! І не речім що маємо Боги многі. Це світло Вирію йде до нас, то будьмо достойні його!»

* Тут Вишень, — це руська іпостась індійського Вішну.

Ось чому ми повинні пам'ятати вислів автора дерев'яної «Велесової книги», великого сина нашого народу, сина волхва Хориги, про неподільність наших Богів. Тому, що наші Боги це один єдиний Бог, з багатьма його іменами та іпостасями, казали руські волхви. Те ж саме можна віднести до віри слов'ян у сонячне божество. Тобто — Даждьбог є руська назва головного сонячного Бога наших предків. Очевидно назву руси і християнські літописці взяли із звернень наших предків до цього Бога, як — «Дай Боже».

Автор: Богознавчий відділ громади «Оріяни» Зореслав © Колос


https://m.vk.com/topic-5839757_26761876