"Діти мої, онуки мої!

Звертаюся до вас, бо це єдине, чим можу допомогти нашій землі, яка зараз у великій небезпеці.
Мені іде 88-ий, я була медсестрою УПА, в 1945-му заарештована НКВС, засуджена на 15 років каторги в Магаданських таборах. Я не маю сили вийти на Майдан і стати поруч з вами. Наше покоління вже відходить, так і не побачивши тієї справді незалежної України, за яку ми боролися, за яку погинули в криївках мої брати - 25-літній Іван та 16-літній Адам Ясені.
Але ви молоді, ви сильні!
Діти, зараз на вас пішли озброєні загони Беркуту, що є ганьбою для нашої країни і для гордого птаха, що не нападає уночі на беззахисних.
Стійте, діти, стійте твердо й витривало, бо ви є зараз єдиною надією нашою на кращу долю!
Не сподівайтеся на допомогу з-за кордону. Мої брати в УПА також чекали, коли нам допоможе Європа. А вони не допомогли... І тепер вони вичікують, не чують нашого крику про допомогу, бо вони не знають, з якими злочинцями при владі ми маємо справу.
Мусимо сподіватися тільки на себе.
Тримайтеся, діти, тримайтеся міцно, бо завтра може бути пізно.
Молюся за вас.
Слава кожному з вас, тих, хто зараз захищає серце Києва!
Лідія Романчук, медсестра Української Повстанської Армії, політв`язень".

Звернення опубліковане на сторінці у Fаcebook.


"Дети мои, внуки мои!

Обращаюсь к вам, потому что это единственное, чем могу помочь нашей земле, которая сейчас в большой опасности.
Мне идет 88-ой, я была медсестрой УПА, в 1945-м арестована НКВД, осуждена на 15 лет каторги в Магаданских лагерях. Я не имею силы выйти на Майдан и стать рядом с вами. Наше поколение уходит, так и не увидев той действительно независимой Украины, за которую мы боролись, за которую погибли в укрытиях мои братья - 25-летний Иван и 16-летний Адам Ясене.
Но вы молоды, вы сильные!
Дети, сейчас на вас пошли вооруженные отряды Беркута, что является позором для нашей страны и для гордую птицу, что не нападает ночью на беззащитных.
Стойте, дети, стойте твердо и терпеливо, ибо вы есть сейчас единственной нашей надеждой на лучшую долю!
Не надейтесь на помощь из-за рубежа. Мои братья в УПА также ждали, когда нам поможет Европа. А они не помогли... И теперь они выжидают, не слышат нашего крика о помощи, потому что они не знают, с какими преступниками при власти мы имеем дело.
Должны надеяться только на себя.
Держитесь, ребята, держитесь крепко, потому что завтра может быть поздно.
Молюсь за вас.
Слава каждому из вас, тех, кто сейчас защищает сердце Киева!

Лидия Романчук, медсестра Украинской Повстанческой Армии, политзаключенный".

Обращение опубликовано на странице в Fаcebook.

Рокк писал(а) в ответ на сообщение:
Да ты тут уже брехней своей удавился.Какое нафиг доверие?Сходи к врачу болезненный.