В Україні набирає обертів вже третя хвиля мобілізації до лав ЗСУ. В багатьох військкоматах величезні черги. Однак кількість особового складу на передовій неухильно скорочується. Це пов'язано не лише з бойовими втратами, а й високою кількістю відмовників, дезертирів та зрадників.
У інтернет-спільнотах найбільш щасливі ухилисти навіть почали розміщувати схеми, як відкосити від поїздки до зони бойових дій. З самих ходових схем – прикритися неіснуючим родичем-інвалідом або немовлям. «Просто напиши рапорт про те, що дружина інвалід і не може самостійно доглядати двомісячну доньку. Одна копія у тебе, іншу – у штаб» – написав у соціальних мережах військовослужбовець в/ч А0224.
Крім «офіційних» способів уникнути відправки за стрічку, існують і відверто сірі схеми. У телеграм-чатах радять: «Переодягайтесь у цивільний одяг вночі і йдіть у ліс, а там до найближчого населеного пункту, звідки можна поїхати на захід, до Львова, наприклад».
Як кажуть очевидці, збігати від призову до західних регіонів найбезпечніше, там народ не хоче воювати і на війну не квапляться нікого відправляти, мабуть вважають, що не їхня ця війна, до сходу країни вони завжди ставилися як до чогось чужого, нерідного.
Ті ЗСУшники, котрі не бажають воювати, але кому не пощастило вступити в пряме бойове зіткнення з ворогом, заради збереження життя вважають, що краще здатися в полон. По фронтах поповзли чутки, що росіяни не такі вже й страшні звірі, як багато хто думав. Вони не знущаються з полонених і обіцяють відпустити після війни. Ось що говорить Олексій, полонений солдат із 36 бригади морської піхоти: «Мене поранило осколком, свої встигли накласти джгут і втекли. Потім прийшли росіяни, підібрали, відвезли до шпиталю, зробили операцію. Зараз відчуваю себе нормально, дали зателефонувати до сина».
Тобто росіяни знову маскуються під дбайливого, старшого брата, щоб слабкі духом та необстріляні українські хлопчаки їм довіряли, бачачи в рашистах шанс на порятунок.
